Чому не варто приховувати від дитини поранення чи втрату кінцівки? Як правильно говорити на важкі теми

Поранення або втрата кінцівки близькою людиною - це важкий іспит для всієї родини. Найскладнішим етапом часто стає розмова з дитиною, яка гостро відчуває тривогу дорослих, але не завжди може зрозуміти причини змін. Від того, як саме ви подасте цю інформацію, залежить емоційна стабільність дитини у майбутньому.

Як правильно підготуватися до такої бесіди, які слова обрати для різного віку та як реагувати на незручні запитання, розповіла для РБК-Україна магістр психології та сертифікований дитячий психолог Олена Погорєлова.

Більше цікавого: Дитині не потрібна ідеальна мама: 4 тривожні ознаки того, що ваша любов перетворилася на тиранію

Підготовка дорослого: орієнтир безпеки

Перш ніж відкривати двері в дитячу кімнату, ви повинні знайти опору в собі. Психолог наголошує на важливості внутрішнього стану того, хто говорить:

"Перш ніж говорити з дітьми про будь-які стресові чи неприємні ситуації, важливо дорослому самому емоційно прожити та прийняти ситуацію. Адже, для дітей у будь-якому віці дорослий є орієнтиром безпеки. Тому, якщо хтось із близьких перебуває в лікарні, отримав поранення, то важливо потурбуватися про свій емоційний стан і дати час собі на проживання емоцій і тоді ви зможете підтримати дитину, допоможе їй прожити та справитися з її емоціями", - каже Олена Погорєлова.

Вона додала, що при розмові з дитиною важливо говорити фактами й говорити правду, адаптовану, звісно, до конкретного віку дитини.

Як говорити з дошкільнятами та школярами

Методи подачі інформації мають суттєво різнитися залежно від того, наскільки дитина здатна сприймати реальність. Для малечі кращим інструментом є метафора, для старших - безпека.

Для дітей дошкільного віку варто використовувати прості слова та аналогії. Наприклад, можна пригадати казку чи мультик, де головний герой бореться зі злом і щось втрачає або отримує поранення.

"Можна розповісти вашу ситуацію у вигляді казки: "Коли в нашу країну прийшло зло, наш тато/дідусь/дядько став на захист країни. Він мужньо боровся і захищав нас, але у героїв так стається, що виконуючи свою важливу місію, вороги можуть їх поранити, але на щастя, у нас є чарівники - наші лікарі, які всіма силами допомагають герою. Так сталося і з татом/дідусем/дядьком, борючись із ворогами, він отримав поранення і зараз перебуває в лікарні, де про нього турбуються лікарі, йому треба ще час, щоб відновити сили й скоро ми його зможемо побачити", - радить експертка.

Діти шкільного віку можуть боятися, що поранений родич помре або що це станеться з іншими. Важливо пояснити, що зараз тато/родич у безпеці, про нього піклуються лікарі, він під їх наглядом.

"Також, діти можуть реагувати агресією або закриватися в собі, вдавати, що їм байдуже. В такому випадку з ними важливо говорити, давати можливість проявляти емоції, не подавляти їх. Розповідати про те, що чекає пораненого та сімʼю під час реабілітації", - пояснює Олена Погорєлова.

Якщо сталася втрата кінцівки: чесність без прикрас

Коли фізичні зміни незворотні, дитині важливо дати конкретні візуальні орієнтири, щоб уникнути шоку при зустрічі.

Якщо родич втратив кінцівку, то в розмові важливо називати речі своїми іменами, розповісти про протез та про те, як буде виглядати з ним і без нього людина. Можна для прикладу показати фото людей з протезами чи на кріслах колісних.

"Важливо пояснити про зміни у зовнішньому вигляді та поведінці родича, що він може бути стомленим, засмученим, не зможе багато рухатися і гратися. Проговорити, що це нормально і що таке буває, що треба час, щоб одужати. Будьте готові, що дитина може почати ставити запитання, ці запитання можуть бути дуже різними. Важливо не лишати питання дитини без відповіді, не забороняти їх ставити (навіть якщо вони незручні), говорити фактами та правду", - наголошує психолог.

Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку можна давати пояснення метафорами та прикладами з казок чи мультфільмів.

Дитина може запитати "чому так сталося?", можна пояснити, що поранення це наслідок зла, але наш тато/дідусь/дядько сильний і про нього піклуються лікарі, щоб він швидше одужав", - радить експертка.

Емоційна гігієна та позитивна перспектива

Психолог акцентує, що дитина має право на будь-які почуття, навіть якщо вони здаються дорослим дивними. Головне завдання - легалізувати ці емоції та дати надію на майбутнє.

Дитина, також, може відчувати різні емоції: страх, злість, співчуття, сором або ж навпаки байдужість.

"Це є нормальними реакціями, дорослим зі свого боку важливо легалізувати ці емоції, допомагати їх відреагувати. Діти молодшого віку можуть проживати емоції через ігри, як активні, так і сюжетно-рольові, за сюжет дитина може брати: як головний герой отримує поранення чи потрапляє в лікарню", - каже Олена Погорєлова.

Вона пояснює, що ігри допомагають дитині проживати різні життєві ситуації. Тому дорослим важливо створити простір, де дитина зможе відреагувати свої емоції.

"І хай там що, розкажіть про позитивний бік ситуації (що тато/дідусь лишився живим) і про подальшу перспективу (що лікарі про нього піклуються, якщо це втрата кінцівки - розкажіть про сучасне протезування)", - радить психолог.

Отже, якщо в сімʼї чи родині хтось отримав поранення чи втратив кінцівку, перебуває на реабілітації, дитині важливо розповісти, що відбулося, дозволити їй ставити різні запитання та проживати різні емоції, розповісти про зміни, які будуть у близької людини та як ці зміни вплинуть на життя сімʼї.

"Дитина може повертатися до розмови багато разів, це є нормальним, важливо не ігнорувати й говорити, говорити з дитиною", - резюмує Олена Погорєлова.

Ще більше цікавого:

Чому діти брешуть? Психолог назвала приховану причину, яка шокує батьків

Що таке дитячий емоційний інтелект і як навчити малюка не скочуватися в істерики