Україна долає дефіцит солі, відновлює власний видобуток та змінює логістику постачань

Після втрати монопольного виробника на початку повномасштабного вторгнення вітчизняний ринок солі нарешті стабілізувався. В 2025-му обсяги імпорту солі скоротилися на 26,6%, у грошовому вимірі - впали на 29%. Але в цьому році ціни можуть зрости.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на власну статтю "Життя після "Артемсолі": як Україна долає дефіцит солі і хто замінив промислового гіганта".

Читайте також: На Закарпатті добули першу сіль з Тереблянського родовища

Головне:

• Імпорт солі в 2025 році впав до 415,2 тисяч тонн, у вартості - скоротився до 49,6 млн доларів
• Ціна солі зросла на 24% з 2022 року (з 29 грн/кг до 36 грн/кг) і навряд чи знизиться через дорогу логістику та курсові ризики
• Єгипет замінив Білорусь як головного постачальника - на нього припадає понад 50% імпорту
• Нові гравці намагаються закрити ринок: Чорноморський солезавод, Тереблянське родовище та інші
• Повне самозабезпечення реальне за 3-5 років за умови стабільної роботи власних підприємств.

Навесні 2022 року внаслідок окупації Соледару Донецької області Україна втратила "Артемсіль" - найбільше солевидобувне підприємство країни з часткою ринку близько 90% і потужністю понад 7 млн тонн на рік.

Країна опинилася перед вибором: адаптуватися в режимі реального часу, розвиваючи власний видобуток і різко нарощуючи імпорт. Вже у 2022 році закупівлі за кордоном зросли майже втричі - до 284 тисяч тонн, а витрати підскочили в сім разів.

Найважчий удар отримали промислові споживачі. Волинські дорожники на осінньо-зимовий сезон 2022–2023 мали лише 20% від необхідного запасу технічної солі. Хмельницький потребував 2 тисячі тонн - і також їх не мав. По всій країні служби були змушені терміново шукати альтернативи й переплачувати за імпорт.

"Всередині країни найбільшу частку споживання займала технічна протиожеледна сіль для доріг. Решту ділили харчовий сегмент і промислове виробництво. Найбільшими споживачами були маріупольський завод "Азовсталь" та "Карпатнафтохім" - обидва нині не працюють", - розповів РБК-Україна Дмитро Кащук, директор з розвитку "Геологічної інвестиційної групи".

Єгипет замість Білорусі: нова географія поставок

До війни головним зовнішнім постачальником солі для України була Білорусь - у 2021 році на неї припадало понад 71,5 тисяч тонн із загального імпорту понад 100 тисяч тонн. Після 2022 року ця модель зруйнувалася повністю.

Спочатку лідерство перехопила Туреччина, однак уже з 2023 року головним постачальником став Єгипет - наразі на нього припадає близько 50% усього імпорту.

Серед інших ключових партнерів - Туреччина, Румунія та Польща. Змінилася не лише географія, а й логістика: закриття чорноморських портів, переорієнтація на маршрути через ЄС та Дунай, дорогий фрахт і воєнні ризики суттєво здорожчали доставку.

Якщо до війни середня ціна імпортної тонни складала близько $90, то вже у 2022–2023 роках вона перевищила 220 доларів. Це означало, що навіть при зниженні ринкових цін у світі Україна платила суттєву надбавку за логістику та ризики.

Вартість імпорту тони солі протягом п'яти років:

• 2021 рік – 87 доларів;
• 2022 рік – 223 долари;
• 2023 рік – 163 долари;
• 2024 рік – 124 долари;
• 2025 рік – 119 доларів.

За даними Міністерства фінансів, середня ціна солі в Україні з початку повномасштабного вторгнення зросла приблизно на 24% - з 29 грн/кг у 2022 році до 36 грн/кг у 2026-му. Така динаміка вписується в загальне зростання цін на продовольство і не виглядає аномальною.

Чому падає імпорт - і чому це не привід для радості

Показники останнього року сигналізують про стабілізацію ринку. Але в Національній асоціації добувної промисловості України (НАДПУ) попереджають: радіти передчасно.

По-перше, в країні скоротилася кількість кінцевих споживачів – через вимушену міграцію мільйонів українців та окупацію частини територій.

По-друге, великі промислові споживачі технічної солі – металургійні й хімічні гіганти - уповільнили або взагалі зупинили роботу.

По-третє, теплі зими скоротили потреби дорожніх служб у протиожеледних матеріалах.

Нарешті, імпортери увійшли у 2025 рік із рекордними залишками складських запасів, накопичених у 2024 році.

Тобто скорочення імпорту - це переважно скорочення попиту, а не прогрес у відновленні власного виробництва.

"Скорочення імпорту відбувається не через стрімке відновлення української соляної галузі, а внаслідок значно менш оптимістичних факторів – сезонності та загального скорочення споживання в країні", - резюмують в НАДПУ.

Внесок вітчизняних виробників в стабілізацію ситуації

Українські виробники солі поступово нарощують присутність на ринку. Наприклад, Чорноморський солезавод, запущений у травні 2026 року, вже випускає до 15 тисяч тонн харчової солі на місяць.

В перспективі підприємство планує перейти на власну сировину з Куяльницького лиману. Теоретично це дозволить закрити весь внутрішній харчовий сегмент.

Тереблянське родовище на Закарпатті, попри затяжний корпоративний конфлікт, відновило видобуток і вже постачає технічну сіль на сезон 2026-2027 років із проєктним потенціалом 450 тисяч тонн на рік.

Прогноз: коли Україна знову забезпечить себе?

У НАДПУ прогнозують, що у 2026 році імпорт солі продовжить знижуватися і може скоротитися до 300-380 тисяч тонн. Але повного повернення до довоєнної моделі не буде - і це, можливо, навіть на краще.

У середньостроковій перспективі (3-5 років) повне самозабезпечення є реальним, але за однієї умови - стабільна робота Тереблянського родовища. Якщо підприємство вийде на проєктну потужність 450 тисяч тонн на рік, Україна зможе не лише закрити потребу в технічній солі, а й значно скоротити залежність від імпорту харчової.

Реалістичніший сценарій найближчих 1-2 років - формування системи кількох регіональних виробників замість колишнього монополіста.

"Сіль у нас буквально лежить під ногами – питання лише в тому, хто і коли її підніме, - резюмує Дмитро Кащук. - Запаси, підприємці і потреба є. Залишається питання системності та часу".

Читайте також: Соляна безпека на паузі? Що відбувається навколо корпоративного конфлікту на Тереблянському родовищі